Эрика Мальвиминус

Заснули мальви біля хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, —
Жде вона мене.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, —
Жде вона мене.

О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе восени:
— Засни, засни, засни, засни.

У матерів є любі діти,
А у моєї - тільки квіти.
Самотні мальви під вікном,
Мальви під вікном
Заснули вже давно.
Самотні мальви під вікном,
Мальви під вікном
Заснули вже давно.

Як зійде сонце — вийди на поріг,
Всі люди вклоняться тобі до ніг.
Пройдися полем — мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.

Життя — як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальвах знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласки не встигла принести —
Прости, прости, прости, прости.