Кому Вниз Мамай

Біг небом крилатий пес,
Біг манівцями небес.
Крилами бив, що хотів те й робив
Пес із блакитних небес.

Попід небом стояв зі списів древній ліс,
Ліс зі списів був нівроку,
Зі списів козаків, що не ступиш і кроку,
Під небом стояв древній ліс.

Ріс той ліс, та невдовзі проріс
Дрібним буденним вівсом,
Виріс овес до саменьких небес,
Виріс овес до небес.

Ріс той ліс, а чи був взагалі отой ліс,
Може був, та нема того лісу.
Був той спис та заріс, і нема того списа
Є овес до саменьких небес.

Приспів:
А десь там, ген, росте кривий дуб,
На тім дубі повісився дід.
Надто дивний світ остогид йому вкрай,
То й повісився дід на імення Мамай.

І срав пес на той овес,
Срав і не шкодило псові.
Нехай шкоди не буде й тому вівсові,
На який насрав отой пес.