Иво Бобул Горобина

Знову в ночі безсонні пригадалось мені
Сяйво ягід червоних серед білих снігів.
Той вогонь при долині моє серце зігрів.
Знов горить горобина на високій горі.

Приспів:
Ще там, в заметеній долині бринить відлуння твоїх слів,
Червоні грона горобини серед снігів, серед снігів.
Твоїх очей тумани сині, немов ріка без берегів,
Червоні грона горобини серед снігів, серед снігів.

Роки йдуть за роками, все минуло, мов сон,
Та горить над снігами горобини вогонь.
Де мете хуртовина в перехрестях доріг,
Знов горить горобина на високій горі.

Приспів (2)