Потап и Настя Каменских Штольня

Навіщо вони поїхали туди,
Студенти навіть не чекали біди,
Моментами їм здавалось це прикольно,
Залізти під землю у штольню.
О так це цікаво, це збуджує стан,
Але від підземелля загубили вони план,
Що тепер робити будемо, по якому коридору підемо?
Не знаємо, шукаємо.

Штольня, спочатку було дуже весело й прикольно,
А потім стало темно страшно й больно,
Багато таємниць ховає штольня, штольня.
Штольня, спочатку було дуже весело й прикольно,
А потім стало темно страшно й больно,
Багато таємниць ховає штольня, штольня.

Ось коли бачиш своїх друзів на скрізь,
Крок іще крок, зупинись повернись,
Подивись, хто стоїть за спиною,
Проведи обережно по стіні рукою,
Павутина, серце б’ється без зупину,
Мене зрозуміють всі, хто побачить цю картину,
Якщо людину загубити під землею,
Що буде з нею, хто буде з нею.

Штольня, спочатку було дуже весело й прикольно,
А потім стало темно страшно й больно,
Багато таємниць ховає штольня, штольня.
Штольня, спочатку було дуже весело й прикольно,
А потім стало темно страшно й больно,
Багато таємниць ховає штольня, штольня.

Все одно я тебе знайду,
Вже не відпущу, одну не залишу,
Я не знаю які двері відкриваю,
Але все одно тебе я відшукаю,
Той хто пройде цій страшний коридор,
Якщо не я, тоді хто хто хто, так треба,
Немає неба над головою,
Але ми виберемося с тобою.

Штольня, спочатку було дуже весело й прикольно,
А потім стало темно страшно й больно,
Багато таємниць ховає штольня, штольня.
Штольня, спочатку було дуже весело й прикольно,
А потім стало темно страшно й больно,
Багато таємниць ховає штольня, штольня.